Monthly Archives: Лютий 2013

Свято рідної мови

Зображення

Мови – Дороговкази до Культури

Ні для кого не секрет, що народ, втрачаючи свою культуру, перестає бути народом. Отже, культура — це наш скарб, її треба берегти, розмножувати і передавати іншим.
Рідна мова… Вона така неповторна, мелодійна і співуча, материнська і калинова, бо вібрала в себе все від рідної землі. У народу не має більшого скарбу, ніж його мова. Мова – це характер народу, його пам’ять, історія і духовна могутність. У ній відбиваються звичаї, традиції, побут народу, його розум і досвід, краса і сила душі. Мова – це культура, майбутнє і минуле, тому ми повинні зберегти її. З рідною мовою мають зв’язок найдорожчі мої спогади про перше слово вимовлене в дитинстві, затишок батьківської хати, перше відчуття волі, подих кохання, перші помилки, падіння і перші перемоги. Мова і культура тісно пов’язані між собою. Мова передає дух культури, а без культури не існувала би мова.
Ми всі різні, маємо різні погляди на життя, політику, різні точки зору на життя, але коли ми маємо спільну мову- ми народ, і саме мова є дрорговказом до нашої культури. Де би ми не їхали, ми зберігаємо свою культуру, ту частинку себе, яка незамінима. Де би я не пішла, я горджуся тим, хто я є. Як тільки я кажу, що я українка, всі якось зразу згадують варенники, українську кухню, частину моєї культури і мені приємно те, що люди знають, хто я є. Я не тільки горджуся, але я допомагаю пізнати культуру України всім бажаючим. Багато з моїх знайомих знають різні слова на українській, знають про українську кухню, вміють вітатися на українській і дехто вміє танцювати українські танці.
Добре, що я не тільки зберігаю культуру, але і поширюю її, дізнаюся щось нове від інших культур, збагачую її і передаю її як носій цього чудового скарбу. Та де б ми не пішли, ми повинні пам’ятати, хто ми є і не цуратися свого слова. Але зараз залишилось дуже мало людей, які розмовляють українською, особливо це стосується молоді, яка приїжджає в місто і відразу ж починає закидати словечки російською, тому що сьогодні говорити українською не модно. Дуже боляче усвідомлювати, що те, що люди плекали тисячами років, молодь зараз знищує. Але ми стараємось залишатися тими, хто ми є і, моживо, це не модно, але багато хто старається зберегти свою рідну мову та культуру.
Шануймо тих, хто збагачував наше розуміння про мову та культуру, тих, хто допоміг нам зрозуміти її значення в нашому житті і тих, хто просто зберіг її і старається передати іншим. Сама з свого досвіту знаю, що це важливо і необхідно для майбутнього. Адже ми – українці, а це наша пам’ять, наш скарб, який потребує нашого захисту і уваги. Тому збережіть те, що вам подароване життям. Як казав Юліан Дзерович: ”Мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація”.
Оля Шершун

20130528-204814.jpg

Advertisements

Спогади

Стандартний

Написали: А.Яремкевич,О.Українець, О.Шершун
Водосвяття
В суботу, 19 січня 2013 року, учні Курсів Українознавства ім. І. Франка побували в українському селі на Йорданському освяченні води. Студенти прийняли участь у цьому святі. Вони, переодягнувшись в українське національне вбрання, ходили від хати до хати з колядою. Господарі пригощали учнів смачною колядкою і дякували за чудовий, гучний спів. Також діти мали нагоду побувати в церкві і взяти участь у літургії. Найбільш захоплюючою подією було освячення води священиками. Незважаючи на лютий мороз багато людей відвідали свято. Після освячення води люди мали змогу взяти з собою трохи святої води. По закінченні богослужінь всі люди могли спробувати українську їжу. Кухарі пригощали варениками, голубцями, борщем і смачною кутею.
Молоді хлопці і дівчата з Студії Сценічних Мистецтв “Калина – Тетрактус” і центру Художнього Слова ” Сяйво ” приєдналися до учнів Курсів Українознавства і радували людей голосними колядками і щедрівками. Окрім цього, люди могли відвідати різні будинки і дізнатися про давнє українське життя в Канаді.
Студенти були раді такій нагоді – створити всім святкову атмосферу. Залишаючи село, учні взяли з собою в серце частину українську культуру.

20130528-203332.jpg

Йордан

Зображення

20130209-185402.jpg

Мови-Дороговкази до Культури
Кажуть, що скільки мов ти знаєш, стільки разів ти Людина. Найважливішою мовою для кожної людини є, звичайно, рідна мова. Її треба знати дуже добре, пишатися нею і казати іншим людям спілкуватися рідною мовою. Наймилішими для людини є звуки рідної мови. Її значення для людини важко уявити. Лише людина має дар Божий знати. “Спочатку було Слово. І слово це було Бог…” – так пише Біблія, велика книга мудрості.
За мовою можна впізнати людину та її погляди на життя. Добре слово часом більше допомагає, ніж десять рук. І, навпаки, погане слово може відбити охоту до роботи.
Роль мови для людини – це саме життя. Доки живе мова, доти живий і народ. Мову треба любити, вивчати та розвивати. Треба боротися за красу нашої мови, за її правильність та багатство.
За допомогою мови люди спілкуються між собою, виражають свої думки, почуття. Не має і не може бути мови без суспільства, а суспільства – без мови. Для кожного народу, кожної нації, найближчою і найдорожчою є його рідна мова. Рідною мовою української нації є українська мова. Поняття рідної мови – це поняття про рідний край, батьківську хату, материнське тепло. Українська мова постійно розвивається і збагачується. Дуже важливо знати більш, ніж одну мову. Знання мов вказує на освітченість людини. Поет О. Олесь так писав про нашу рідну українську мову:
В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ,
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт…
Цвіти і сяй, моя державна мова….
Роксана Цокан

20130528-203009.jpg

20130528-211542.jpg